Блог Н.М. Сазонової

Виховна система Вереміївського НВК Вступ „...Виховання мусить мати за мету виробити людину з широким розумінням своїх громадянських обов'язків, з незалежним високорозвинутим розумом, братерським почуттям до всіх людей, людину, здатну до роботи, таку людину, яка ніде, ні за яких обставин не загине морально і фізично й проведе в життя свою незалежну думку”
Софія Русова
Серед найголовніших проблем в усі часи і для всіх народів завжди була і залишається проблема виховання. Будь-яка дитина має золоте зерно душі, яке, потрапляючи на родючий грунт виховання, дає світлолюбні пагінці добра, правди, гідності, гордості, тощо. Кожен учень має і повинен бути у чомусь першим: один – у навчанні, другий – у трудовій діяльності, третій – у мистецтві, четвертий – у спорті.
Необхідність кожній школі, НВК мати власну виховну систему сприймається сьогодні як актуальна науково-практична проблема. В Державній національній програмі «Освіта» її створення розглядається як один із «основних шляхів реформування виховання».
Виховна система школи повинна бути ядром загальношкільного механізму цілеспрямованого формування соціального досвіду вихованців і враховувати:
по-перше, соціальне замовлення, оформлене на рівні різноманітних надособистісних соціальних систем — людських спільностей;
по-друге, досягнутий рівень сформованості у вихованців окремих соціальних якостей і соціального досвіду в цілому;
по-третє, особливості конкретного НВК: умови, традиції, якісний склад педагогічного колективу, матеріальну базу тощо.
Тобто виховна система школи повинна бути конкретним механізмом дії конкретних фахівців.
Виховна система Вереміївського НВК базується на меті і завданні, змісті, формі та методах виховання, діагностиці результатів виховної роботи.
Таким чином робота навчального закладу спрямована на реалізацію стратегічних державних завдань реформування змісту освіти, зокрема, на «створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства» (Національна доктрина розвитку освіти). Школа не повинна готувати дитину до життя, а вчити жити, оволодівати практичними навичками життєтворчості, здійснюючи дію самореалізації у різних видах навчальної, ігрової, практичної діяльності. У самостійне життя має вийти особистість, яка здатна брати відповідальність за прийняті рішення на себе, критично мислити і використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язування проблем, змінювати на краще своє життя і життя своєї країни. Самореалізація як необхідна умова виховання компетентного випускника школи, успішного громадянина України передбачає здійснення можливостей розвитку Я власними зусиллями, шляхом співдіяльності, співтворчості з іншими людьми, соціумом і світом у цілому. Концепція виховної системи
„Від культури особистості - до культури нації” Становлення людини — постійна праця душі. Філософи й педагоги, письменники й поети, говорячи про це, мають на увазі цілком визначений вид праці: самосвідомість, самоактуалізацію, самореалізацію. У сучасній школі відроджується поняття «душі» як атрибут духовності, цілісності суб'єкта.
Важливість та актуальність становлення виховної системи нашого НВК зумовлені тим, що нині спостерігаємо значну моральну деrрадація суспільства, зростає кількість неблагополучних, неповних сімей; дітей-правопорушників; молодь часом не достатньо підготовлена до дорослого самостійного життя, не має чітких моральних і духовних орієнтирів.
У процесі становлення виховної системи ми виходили з гіпотези, що під час всебічного розвитку життєво-компетентної особистості провідна роль належить національно-патріотичному вихованню.
Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами 14-35 річного віку соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.
В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології.
Усе це створює сприятливі умови для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, художньо-естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління.
Так як головна мета національного виховання в Україні — «набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, національної належності особистих рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-ес-тетичної, правової, трудової, екологічної культури».
Тому основою виховної системи Вереміївського НВК обрано ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, яке виявляється у патріотизмі, національній самосвідомості, правосві¬домості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.
Патріотизм виявляється в любові до свого народу, повазі до українських звичаїв і обрядів, відчутті своєї належності до України, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. Національна самосвідомість — це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в духовні сили та майбутнє; воля до праці на користь народу; усвідомлення мораль¬них та культурних цінностей, знання історії, звичаїв, обрядів, сим¬воліки; система вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією. Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та дер¬жавної влади. Політична культура — це політична компетентність (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення грома¬дян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень. Культура міжетнічних відносин передбачає поважання дітьми та учнівською молоддю прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; уміння виважено поступатися своїми інтересами на догоду етнічним та релігійним групам заради громадянської злагоди.
Оскільки національне виховання - це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, створена впродовж віків українським народом і покликана формувати світоглядні позиції та ціннісні орієнтири молоді, яка реалізується через комплекс відповідних заходів, спрямованих на розвиток виховної системи Вереміївського НВК.